Перші згадки про культивування канабісу людством датуються 4000 рр. до н.е. Володіючи потужними властивостями для поліпшення фізичного та психічного здоров’я, ця рослина протягом тисячоліть використовувалась як лікарський засіб, була джерелом їжі, волокон, масла та паперу.
Слід зазначити, що історія взаємовідносин людства з канабісом завжди зазнавала впливу різних культурних, соціальних та локальних тенденцій. Так, в античному Китаї та Індії канабіс використовували для лікування різних хвороб: при лікуванні запорів, малярії, ревматичних болях і жіночих недугах.
У середньовіччі канабіс поширився в Африці та в арабських країнах, де його використовували здебільшого в медицині, а також культурних та релігійних ритуалах. У Стародавній Греції марихуану вперше почали використовувати як знеболювальне під час операцій. В XV столітті канабіс поширився в Європі та Америці, де його використання набуло особливої популярності серед медиків та артистів.
На початку XX століття відбувся стрімкий ріст споживання канабісу, в тому числі завдяки його рекреаційним властивостям. Водночас попри велику популярність, канабіс почали масово забороняти. Все почалося з міжнародної опіумної конвенції, підписаної 1912 року. Вводився первинний контроль обігу важких наркотиків і конопель між країнами-учасницями: Німеччиною, Пруссією, Російською імперією, Великобританією, Нідерландами та багатьма іншими. Марихуану дозволялося виробляти та використовувати лише з медичною метою.
Впродовж 1930-х років у США виникла кампанія проти марихуани, а у 1937 році в США було введено закон про податок на канабіс.
Разом з тим популярність коноплі продовжувала зростати в промисловості, наприклад для виробництва мотузок, взуття та одягу. У 1942 році Генрі Форд створює експериментальний кузов з конопель, який виявився в 10 разів міцніший за сталь тієї ж товщини. Паливом для автомобіля мав слугувати конопляний біодизель.
У 1960-70-х роках, марихуана стає особливо популярною серед контркультурної молоді, які стають її основними споживачами. Вона стає своєрідним символом хіпі-руху, а також музичного та художнього самовираження. Саме в цей період канабіс стає об’єктом заборони у багатьох країнах через небезпеку зловживання та свої психотропні властивості. Світова історія канабісу отримує новий виток у березні 1961 року, коли ООН прийняла «Єдину конвенцію про наркотичні засоби». Внаслідок цього «канабіс, смола канабісу, екстракти та настоянки канабісу» були включені до переліку наркотичних засобів. Згідно з конвенцією, країни-підписанти були зобов’язані посилити контроль за культивуванням рослини, а її використання в інших цілях, крім медичних та наукових, повністю припинити. Під дію всесвітньої громадської заборони не попадало лише культивування промислових сортів.
Вже в наприкінці XX століття багато країн почали процес легалізації канабісу для медичних та рекреаційних цілей, тим самим ламаючи традиційні стереотипи та розглядаючи нову перспективу для використання.
Легальний доступ до рослинного канабісу та його використання в медичних цілях під наглядом лікаря вперше було дозволено у штаті Каліфорнія (США) у 1996 році. Канада стала другою у світі країною, яка легалізувала використання канабісу в медичних цілях вже 2001 році, а в рекреаційних цілях – з 17 жовтня 2018 року.
10 грудня 2013 року Сенат Уругваю ухвалив закон, про повну декриміналізацію вирощування, продажу, купівлю та використання марихуани. Таким чином, Уругвай став першою країною у світі, яка повністю легалізувала канабіс.
У грудні 2020 року Комісія ООН з наркотичних речовин виключила медичні коноплі та всі її похідні зі списку критично небезпечних наркотиків, але близько 25 країн все ж проголосували проти цієї ініціативи.
Наразі світовий ринок канабісу, у тому числі й для медичного призначення, знаходиться у процесі стрімкого розвитку. Проте цей розвиток не є однорідним через різне правове середовище та неоднозначне ставлення громадськості.
На відміну від легалізації рекреаційного використання канабісу, все більше країн рік від року дозволяють його медичне використання. Останні 5 років близько 20 країн Європи (Греція, Естонія, Ірландія, Люксембург, Мальта, Македонія, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Хорватія), Північної та Південної Америки (Аргентина, Колумбія, Мексика, Перу, Чилі) та інші країни (Австралія, Філіппіни, Ямайка) легалізували канабіс та канабіноїди для медичних цілей у тому, чи іншому вигляді.
Деякі країни, такі як Канада та США, дозволяють вирощувати, споживати та роздрібно розповсюджувати різні продукти на основі канабісу. Так в Південній Африці, законодавчо дозволено вирощувати коноплі, але не легалізовано роздрібні продажі.
Попри повільні зміни у світі спостерігається лібералізація нормативно-правової бази міжнародних документів, що стосуються обігу сполук канабісу та канабіноїдів у медичних цілях та декриміналізація їх застосування. Такі лікарські засоби та препарати поступово стають доступними для пацієнтів в різних країнах.
Увага! Стаття розміщена з пізнавальною метою і не пропагує вживання наркотиків.
Більше про відмінності між поняттями «коноплі», «канабіс» та «марихуана» читайте в нашій статті за посиланням.
